Back to top

Імплантологія

Що таке «імплантація»?

Сьогодні стоматологічне протезування, тобто заміщення відсутніх зубів, важко уявити без слова «імплант». І якщо ще не так давно імплантація багатьма сприймалась як експериментальна методика, то сьогодні в усьому світі це стандартний метод заміщення відсутніх зубів, який дає більш прогнозовані і довготривалі результати, ніж традиційні способи протезування – мостоподібні та знімні протези.

То що ж таке «зубна імплантація» та «дентальні імпланти»?

Імплантація — це дієвий спосіб заміщення відсутніх або втрачених зубів шляхом вживлення імплантата (штучного зубного кореня) в щелепну кістку.

Чому імпланти на сьогодні стають такими популярними, і все більше людей надають перевагу саме такому методу стоматологічного лікування?

Все просто – імплантація вирішує багато проблемних питань, а саме:

  • Не потрібно препарувати або «обпилювати» здорові зуби задля виготовлення мостоподібного протезу, адже доведено, що зуби, які виконують роль опори для такого протезу, значно ослаблюються, і вже через кілька років з’являється певний ризик їх втрати.
  • Можна уникнути носіння знімних протезів, причому навіть при повній відсутності зубів. Такі протези, якими б якісними вони не були, залишаються знімними, а це створює надзвичайний психологічний дискомфорт для людини. Крім того, тривале користування такими конструкціями призводить до втрати кістки, і це змушує періодично їх перебазовувати або зовсім переробляти, причому з часом кістка може настільки атрофуватися, що встановлення імплантатів вже буде неможливим.
  • Протезування на імплантах - це єдиний вид протезування, при якому не прогресує атрофія (втрата) кісткової тканини щелеп.

Загалом імплантація зубів несе в собі не лише естетичну функцію, адже окрім красивої посмішки пацієнт отримує можливість відмовитися від використання знімних протезів, зберегти здоров’я зубного ряду.

Зубний імплантат (імплант) можна назвати копією справжнісінького зуба, який служитиме вам до кінця життя. Складається він зазвичай із двох частин:
1) титанового штифта, який інтегрується в кістці і заміняє природній корінь зуба;
2) коронки – верхньої частина імпланта, що виступає над яснами.

Багато пацієнтів, яким було встановлено імпланти, вказують на схожість за зовнішнім виглядом, функціональністю та відчуттями з власними зубами. Імпланти не випадають під час розмови, сміху або їжі, не вимагають використання «клею», як для зубних протезів. Догляд за ними - як за природними зубами.

Багатьох пацієнтів цікавить питання: чи відторгаються імплантати організмом людини?

Насправді це практично неможливо. Імпланти роблять з чистого титану, який є біоінертними матеріалом. Це означає, що організм його просто не відчуває. Відповідно, і відторгати його він не може. Вже майже піввікова лікарська практика показує, що в 98% випадків імплантація зубів проходить максимально успішно, а самі імпланти служать більше 25-ти років своїм власникам .

Отож, в яких конкретно випадках ми рекомендуємо встановлення дентального імплантату?

  • при відсутності одного зуба;
  • за відсутності двох-трьох зубів підряд, коли дефект обмежений здоровими зубами (імплантація тут виключає необхідність препаровки здорових зубів під коронки);
  • при відсутності останніх зубів в ряду - кінцевий односторонній або двосторонній дефект;
  • при повній відсутності зубів (повна адентія), раніше таку проблему вирішували тільки за допомогою знімною конструкції;
  • коли є виражена алергічна реакція на знімні протези або інша їх непереносимість з яких-небудь причин.

Які протипоказання до імплантації?

I. Абсолютні протипоказання:

  • цукровий діабет (некомпенсована стадія);
  • інфекція ВІЛ або СНІД;
  • туберкульоз;
  • остеопороз;
  • проблеми з серцево-судинною, нервовою чи ендокринною системою;
  • підвищений тонус жувальних м'язів або бруксизм;
  • захворювання крові, зокрема - порушення згортання крові, таке протипоказання є стандартним для всіх операцій у зв'язку з можливістю довготривалої кровотечі;
  • наявність злоякісних пухлин, оскільки будь-які втручання з боку хірурга можуть призвести до найнесподіваніших наслідків;
  • захворювання сполучної тканини не дозволить зміцнитися імпланту в кістці;
  • хронічні недуги (ниркова недостатність, печінкова та ін);
  • психічні захворювання, такі як шизофренія, параноя чи ін., з причини того, що пацієнт може повести себе не адекватно у процесі проведення операції.

II. Відносні протипоказання (коли імплантація проводиться після того, як причина протипоказань усунена):

  • цукровий діабет в компенсованому стані, але при цьому необхідний постійний контроль над станом пацієнта з боку терапевта та лікаря-імплантолога;
  • гострі інфекційні захворювання;
  • ослаблений імунітет пацієнта;
  • різні захворювання ротової порожнини: карієс, захворювання ясен, стоматит, гінгвіт;
  • незадовільна індивідуальна гігієна порожнини рота (така причина може призвести до запальних процесів і як наслідок - погана приживлюваність імпланта);
  • артрозоартрити або інші захворювання скронево-нижньощелепного суглоба;
  • дефект або атрофія тканин альвеолярного відростка;
  • патологічний прикус;
  • шкідливі звички: куріння, наркоманія і алкоголізм;
  • небезпечна професія чи активне заняття спортом, що може привести до всякого роду травм;
  • вагітність і годування груддю.

Загальні протипоказання:
- показання до відмови від операційного вторгнення;
- заборона до проведення анестезії;
- психічні розлади;
- специфічне лікування, яке може призвести до небажаних наслідків імплантації, таких як погана приживлюваність;
- стрес, який триває досить тривалий час;
- загальне виснаження організму;

Місцеві протипоказання - актуальні в даному конкретному випадку:
- все та ж незадовільна індивідуальна гігієна;
- нестача кісткової тканини або структура кісткової тканини, яка не підходить для проведення процедури;
- недостатня відстань до певних анатомічних структур: нижньощелепового каналу, гайморових пазух;

Тимчасові протипоказання, які з плином часу або після проведення лікування стають неактуальними:
- захворювання в гострій стадії;
- процес реабілітації або одужання;
- стан вагітності або годування груддю;
- молодий вік в діапазоні 16-22 роки;
- недавнє проведення опромінення, терміном менше року, променева хвороба.

Операція вживлення імплантату

Встановлення зубного імплантату – це хірургічна операція, яку за травматичністю можна порівняти з простими хірургічними маніпуляціями, наприклад, видалення зуба, вона виконується під місцевим знеболенням. Проте для хірурга це перш за все процедура, яка потребує не лише високої кваліфікації, але й точного планування та передопераційної підготовки.

Що ми повинні розуміти під поняттям «планування імплантації та передопераційна підготовка»?

  1. Виключення будь якого протипоказу з вищезазначених.
  2. Повна санація органів ротової порожнини (в залежності від наявної ситуації):
    - хірургічна (екстракція зубів),
    - терапевтична (лікування карієсу, ендодонтичне лікування),
    - при потребі – заміна ортопедичних конструкцій.
  3. Направлення на додаткове дослідження – комп’ютерну томографію (КТ).
  4. Складання та узгодження комплексного плану стоматологічної реабілітації (взаємодія хірурга, ортопеда, пацієнта).
  5. Попередній кошторис з підписом пацієнта.

В основному вирізняють два види імплантації - одноетапну (на встановлений імплантат одразу ж встановлюють ортопедичні конструкції) та двохетапну (встановлення імплантату та встановлення коронки розмежовано в часі). Найбільш прогнозованим є двохетапний процес імплантації. В загальному вся процедура імплантації виглядає наступним чином:

  1. На першому етапі Вам встановлюють сам імплантат з біоінертного матеріалу та накривають його яснами.
  2. Протягом наступних 5-8 місяців проходить остеоінтеграція (приживлення) імплантата. Процес "приживлення" імплантата контролюється за допомогою рентген-діагностики.
  3. Для переходу до другого етапу на імпланти встановлюються формувачі ясен - це спеціальні заглушки навколо яких формуються ясна, як навколо природнього зуба.
  4. Під час другого етапу в імплантат встановлюють абатмент - це перехідна конструкція між імплантатом та коронкою зуба.
  5. Далі лікар - ортопед знімає спеціальні відбитки і передає їх в зубо-технічну лабораторію. Зубні техніки виготовляють коронку зуба, яка встановлюється на абатмент.

Чи довго триває сама операція імплантації?

Процедура постановки одного імплантату в середньому займає близько 20 хв. Операція може тривати від 1 до 2-3 год в залежності від кількості імплантів. Протягом одної операції можна встановити більше 10 імплантів, а можливості сучасної анестезії дозволяють зробити дану процедуру абсолютно безболісною.

Післяопераційний період як правило триває 1-2 тижні, в цей час у пацієнта можуть виникати больові відчуття в ділянці недавно встановлених імплантів, але за інтенсивністю такі відчуття прирівнюються до болі після видалення зуба. Після імплантації Ви отримаєте список медикаментів, необхідних для усунення будь якого дискомфорту, хірург надасть детальні рекомендації по догляду за післяопераційною раною.

На сьогодні ми працюємо з імплантами двох систем: Alpha Bio та Strauman, які існують на ринку вже більше 20 років і встигли себе зарекомендувати як надійні та високоякісні системи.

Які додаткові матеріали в ході операції імплантації найчастіше ми застосовуємо?

  1. Штучний кістковий матеріал – гіпоалергенна порошкоподібна субстанція (Cerabone, Botiss).
  2. Бар'єрні мембрани використовуються як для безпосереднього нарощування, так і для закріплення вже пересаджених кісткових блоків і штучних матеріалів. Мембрана відокремлює слизову від кістки, таким чином запобігає проростанню слизової оболонки в тканину. Немає необхідності її видаляти, так як виготовляють їх з плазми або іншого біосумісного матеріалу, який з плином часу розсмоктується (колагенові мембрани, колагенові фліси фірми Botiss).

Синус-ліфтинг

У деяких випадках, коли відбулась значна втрата кістки і проста імплантація є не можливою, хірурги нашої клініки використовують різні методи нарощення кісткової тканини, наприклад, із забором кісткових блоків чи підняттям дна гайморової пазухи – таким чином «готують місце» під імплант. Такі маніпуляції дозволять встановити імплантати практично за будь -якої ситуації та в будь-якому місці щелепної кістки для забезпечення їх тривалого та надійного функціонування. Однією з найпоширеніших таких «підготовчих» операцій є синус-ліфт.

Синус-ліфтинг (кісткова пластика) — це стимуляція збільшення об’єму кісткової тканини шляхом підняття слизової оболонки дна гайморової пазухи і підсадки кістковопластичного матеріалу для створення товщини з метою подальшої установки імпланта в області молярів верхньої щелепи.

Існує 2 види такої операції:

  1. Закритий синус-ліфтинг проводиться у випадках, якщо висота кістки не менше 7-8 мм. Являється більш м’яким методом, оскільки дно пазухи переміщується через ложе імпланту.
  2. Відкритий синус-ліфтинг показаний, коли висота кістки менша. Це більш інвазивна операція, оскільки підсадка кістковопластичного матеріалу робиться через отвір (вікно) у бічній стінці пазухи.

Не зважаючи на досить складну техніку проведення таких операцій, висока кваліфікація та досвід хірурга-імплантолога дозволяють зробити все відносно швидко та безболісно. Після такої кісткової пластики через певний час можна проводити звичну процедуру імплантації, що дає шанс пацієнту уникнути знімного протезування.

Протезування на імплантах

Процедура протезування на імплантах складається з двох головних етапів, а саме:

  1. встановлення імпланту в кістку (хірургічний етап);
  2. власне протезування (в свою чергу включає моделювання, виготовлення і безпосередню фіксацію ортопедичної конструкції на підготовлену опору).

Як правило на приживлення імплантів потрібно кілька місяців (6-9 місяців). На цей час пацієнту виготовляють тимчасові ортопедичні конструкції (до 10 днів після проведення операції) для заміщення дефекту відсутніх зубів. І тим самим усувається будь-який дискомфорт з точки зору естетики, відновлюється мовленнєва та жувальна функції, пацієнт на період лікування не ходить «беззубим».

Ортопедичні конструкції на імплантах поділяємо на:

  • незнімні - відновлення дефекту одинично відсутніх зубів (встановлення коронок чи мостоподібних протезів на імплантат), або ж при повній адентії, коли встановлено 6 і більше імплантатів на одній щелепі;
  • умовно-знімні, які у випадку повної адентії є чудовою альтернативою знімним конструкціям. Такі умовно-знімні протези міцно фіксуються на імплантат, і зняти їх можливо лише приклавши певні зусилля. Для виготовлення такого знімного протезу з опорою на імпланти необхідно від двох до шести імплантів, що значно зменшує об’єм хірургічного втручання і фінансові затрати порівняно з незнімними конструкціями. Дані протези підходять особливо пацієнтам старшого віку при повній адентіії нижньої щелепи (коли простий пластинковий протез просто «гуляє в роті», оскільки нема анатомічних умов для його фіксації).

Варто зазначити, що титан, з якого виготовляють імпланти, біологічно сумісний не лише з тканинами пародонту, а також із різними типами стоматологічних матеріалів. Тому ортопедичні конструкціі на імплантах можна виготовляти металокерамічними чи цільнокерамічними з оксиду цирконію.

На даний час сучасні зубні імплантати відзначаються довговічністю – як правило термін служби готової конструкції складає 20 -25 років. Однак така «служба» імпланту обумовлена не лише місцевими факторами в ротовій порожнині, але й загальним станом здоров’я і, найголовніше, своєчасним і точним дотриманням всіх стоматологічних рекомендацій. Пацієнт після імплантації повинен пам’ятати, що раз у пів року треба з’являтися на контрольні огляди для проведення гігієни конструкцій на імплантах. Це гарантує надійність, довговічність протезування та, безумовно, повноцінність і комфорт у спілкуванні для пацієнта.